Історія існування в Раві-Руській
єврейської громади потребує окремого дослідження. Відомості про равську єврейську громаду
можна почерпнути з Незалежного культурологічного часопису «Ї», зокрема із
перекладу «Рава-Руської книги пам’яті». А також чимало цікавих фактів про життя
євреїв розповів Яков-Баумволь-Йовель «Історія євреїв в Раві-Руській». Чи не одразу після
заснування Рави-Руської у містечко для його розвитку були запрошені євреї.
Перші євреї, які прибули в місто отримали право займатися торгівлею, а також
ексклюзивне право займатися різними професіями. Їм було дозволено купувати та
продавати різні продукти в роздріб, але
виключно у своїх будинках. Їх не було допущено до торгівлі на ринку. Вони
отримали дозвіл торгувати кожен день тижня, за винятком свята Великодня і
християнського Святвечора. Під час святкування Різдвяних свят – тільки після
закінчення молитви в церквах. Євреям також було видано ліцензії на створення
майстерень і пивоварень для пива, медовухи і бренді. Євреї-ремісники повинні
були конкурувати з християнськими майстрами, тому що тоді дрібна промисловість
була в руках християн. Неодноразово християни приходили на єврейські вулиці і
нагадували, що місцева влада обмежила діяльність євреїв.

Євреї були шевцями, кравцями, ювелірами,
м’ясниками, кожум’яками, штукатурами, музикантами, смолярами і пекарями. У
1629-1643 рр. євреї володіли у місті 25 будинками. І як завжди, головні заняття
євреїв – торгівля, корчмарство ремесло (кушнірство, капелюшництво, теслярство).
У другій
половині ХІХ ст. равські євреї володіли більшою частиною будинків у місті. На
початку ХХ століття у
Раві-Руській був єврей адвокат і єврей лікар. У 1910 р. відкрилося відділення Єврейського банку,
яке вже у 1913 р. обслуговувало 269 купців, 127 ремісників, 6 євреїв-селян, 8
представників вільних професій та 36 інших.
Протягом багатьох років єврейське
населення зростало і в місті було збудовано багато синагог. Єврейська громада
поширилася у всі райони міста і перші єврейські громадські будівлі були
збудовані на схід від міста – молитовні будинки, лазні, кладовища.
Тертя між євреями і християнами змусили
уряд обмежити права євреїв, тому їм було заборонено торгувати землею і в цілому
права торгівлі стали обмежені. З погіршенням політичної ситуації в країні євреї
отримали додаткові обмеження. Положення євреїв значно погіршилося.
Анексія Галичини до Габсбурзької монархії
принесла багато змін в життя євреїв. Австрійська адміністрація хотіла змінити
євреїв і адаптувати їх до нових порядків. Однак нові порядки внесли тільки хаос.
Австрійський уряд поступово зрозумів, що вони не можуть внести зміни в життя
євреїв через закони і правила. Злидні змушували багатьох емігрувати. У
1910 р. гебреї-емігранти з Рави-Руської створили у Нью-Йорку свою організацію
«Merchaot Hevrat Bnai Levi Yitzhak –
Anshei Rava Ruska».
У XVIII ст.
єврейська громада Рави-Руської булла прикагалком жовківського кагалу. Звідти прибув
і перший відомий рабин Рави-Руської. Ним був раббі Нафталі Герц, син Моше з Бродів. Він
жив у Раві-Руській з 1735 по 1742 роки,
а потім поїхав до Жовкви. Його змінив раббі
Єхіель Мордехай Альтшулєр. Разом
зі своїм батьком, Давидом, який
мешкав у Празі, він написав
популярні коментарі до Тори та «Книги пророків»: «Мецудат
Давид» і «Мецудат Ціон». Наступним
рабином Рави-Руської у 1785-1790 роках
був раббі Їцхак Шимон бен Моше. Першим рабином незалежної равської
громади у 1790-1810 роках став раббі Менахем Мендель. Його змінив раббі Натан Дов Галеві Штерн.

Більшість Равського кагалу, починаючи з
початку ХІХ століття, були хасидами. Коли поруч, у Белзі постав хасидський двір та хасидська
династія Рокахів, більшість равських євреїв стали
його послідовниками.
Були у Раві
і послідовники єврейського просвітництва. Одним зі знаних місцевих маскілів був Їцхак
Гертер, знаний у часи Гаскали письменник. У Раві-Руській він працював як лікар під час
холери у 1831 році, врятувавши не одне життя. У місті
мешкав і раббі Авраам Ґольдберґ, сподвижник відомого маскіла раббі
Нахмана Крохмала. Їхнє ставлення до хасидизму було вкрай негативним. У 1848 році Авраам
Ґольдберґ опублікував у Львові
брошуру «Масар Цафон Ім Маасе Роках», яка була свого роду сатирою
на Белзьку хасидську династію. Але ніхто не продовжив його старань і белзький
хасидизм опанував Равою.
У Раві-Руській було багато синаґоґ чи
клойців. Вони отримували назви відповідно до місця розташування. Однією
з найбільш знаних була «Синаґоґа на
Пісках». У 1880 році у Раві-руській з 6468 мешканців 3878 були євреями.
У 1892 році за допомоги відомого
гебрейського фабриканта та філантропа европейської слави барона Моріца фон Гірша у місті було
відкрита гебрейська школа. Барон підтримував гебрейські школи по всій імперії.
Тільки з нагоди 50-ї річниці правління цісаря Франца Йосифа І він дав 500 000 ринських на
гебрейські школи у Галичині та Буковині. У рава-руській школі у 1898 році вже
вчилося 200 учнів. У 1900 році школа отримала державну акредитацію, а у 1902
році – новий великий будинок, який простояв до Першої Світової війни.
У 1908 році у місті з’явилося відділення Єврейської
соціалістичної партії. Згодом, у 1910 році – перша сіоністська
організація «Гатіква». Однак ортодоксальне керівництво кагалу їх переслідувало
і навіть доносило на них місцевій владі.
Як і всі містечка Галичини, Рава-Руська часто горіла. Велика пожежа
1884 р. спалила 234 єврейські будинки з 243.
Наприкінці
1918 році Рава-Руська
ненадовго опинилася у складі ЗУНР. Невдовзі почався наступ польського війська під
командуванням генерала Юзефа Галлера,
і у місті знову поточилися бої.
Усупереч
усьому, у 1921 році у
Раві-Руській було 80 корчмарів, 400 малих підприємців, 300 продавців збіжжя,
300 оптових торгівців, 100 дрібних торгівців, 400 ремісників, 55 носіїв та
візників.
У 1923 році місто знову горіло і 278 євреїв
втратили дах над головою. Те саме повторилося 1932 році, тоді постраждало 62 єврейські родини.
Після війни дещо змінилися
політичні симпатії єврейських мешканців Рави-Руської. Якщо до війни домінував белзький
хасидизм, то по війні все більше ставало соціалістів, сіоністів та
прихильників партії Аґудат Ізраель. Найпотужнішу підтримку отримали
сіоністи. У Раві їхнім лідером був уродженець Львова др. Йосеф
Мендель. Він був одним з
ініціаторів створення у Раві-Руській Єврейського кооперативного банку,
який мав оборотний капітал 2,5 млн. злотих та обслуговував місцевих євреїв. У
1924 році з’являються відділення Гітахадуту та Мізрахі.
Сіоністи створили відділення своєї партії га-Шомер наприкінці війни. Га-Ноар Ціоні Ахва з’явилася у 1925
році, потім Бетар та Аківа у 1930 році. Ґордонія,
що зародилася у 1925 році і була найпотужнішою молодіжною організацією. Га-Шомер га-Ца’ір запрацювала у 1937 році. А на початку
1930-х для навчання фермерів запрацювала га-Ноар га-Ціоні. Усі вони протистояли белзьким хасидам. З 12
членів ради кагалу після 1928 року
вже 7 було сіоністами. А головою аж до Другої Світової війни став лідер сіоністів Йосеф Мендель. Існування єврейської громади у місті
Рава-Руська завершилося її винищенням у період Другої Світової війни.