Єврейська громада в Раві-Руській

Насліддя єврейської громади міста Рава-Руська в наші дні

консультант — Fri, 27 Dec 2013 12:19:45 GMT

Ринкова площа в місті Рава-Руська

У продовження дослідження тематики існування єврейської громади в місті Рава-Руська хочеться відмітити, що сьогодні в місті Рава-Руська залишилися декілька житлових будинків, які збудовані у типовому для євреїв стилі. Це одно- та двоповерхові будинки із округлими фасадними балконами та арками.

Деякі з них збереглися у центральній частині міста (наприклад, будівлі Рава-Руської музичної школи та міської дитячої бібліотеки), а деякі у віддаленій від центра міста житловій забудові. Більшість будинків знаходяться у задовільному стані та потребують ремонту).

Рава-Руська музична школа Міська дитяча бібліотека Колишня пекарня

Житловий будинок по вул. Я.Мудрого Житловий будинок по вул.Воїнів УПА Житловий будинок по вул. О.Пушкіна

На жаль під час німецької окупації у місті Рава-Руська було повністю зруйновано та перебудовано центральну ринкову площу. Саме тут знаходилися більшість єврейських будинків. Зараз маємо лише декілька світлин, які показують нам те, яким чином виглядали фундамент та підвалини одного з них. Старожили міста Рава-Руська розповідають, що з приходом радянської влади після Другої Світової війни, місцеві мешканці самі практично зруйнували більшість житлових будинків на площі та міську ратушу, адже думали, що в підвалах будинків зберігається єврейське золото. Тож підвалини були розкопані, а стіни з часом завалилися самі. Радянська влада лише доруйнувала це все та побудувала тут 5-ти поверхові житловий будинок та гуртожиток Рава-Руського професійного ліцею.

На фото фундамент та підвалини житлового будинку, який стояв першим в ряду до костелу Св.Йосифа

на старовинному фото будинок знаходиться перед костелом)

Робочі матеріали по проекту "Захистимо пам"ять", який реалізується в місті Рава-Руська

консультант — Mon, 02 Dec 2013 12:05:01 GMT

У 2013 році рава-руська загальноосвітня школа №2 бере участь у реалізації пректу "Захистимо пам"ять", який ініційований Американським єврейським Комітетом та фінансується МЗС ФРН.

Проект "Захист та меморіалізація місць масових поховань євреїв України періоду Другої світової війни" є одним із способів зберегти пам"ять про життя євреїв на території України, увічнення пам"яті про злодіяння вояків фашистської Німеччини щодо мирного єврейського населення в період Другої Світової війни, пошук та меморіалізація місць масових вбивств та поховань єврейського населення на території України.

Першим кроком до реалізації цього проекту стало початок будівництва в місті Рава-Руська на території колишнього єврейського цвинтаря меморіалу пам"яті. Цей цвинтар у 1941-1943 роках став місцем масового поховань мирного єврейського населення, яке проживало в місті Рава-Руська та околицях, і було знищене у єврейському гетто німецькими солдатами.

Другим кроком у реалізації проекту є підготовка та видавництво брошури присвяченої дослідженню теми зникнення єврейської громади в місті Рава-Руська в період Другої Світової війни. Додатково буде підготовлено ряд друкованих та мультимедійних матеріалів в рамках проекту. Реалізація проекту фінансується з коштів МЗС ФРН.

Наступним кроком у реалізації проекту на нашу думку повинно бути: меморіалізація місця розташування єврейського гетто, зруйнованого єврейського цвинтаря в центрі міста Рава-Руська, систематичне поширення інформації про існування та знищення єврейської громади у місті Рава-Руська серед населення усіх вікових груп.

Рава-Руська - місто, яке стало місцем винищення 20 тисяч євреїв. Частина ІІ - Гетто.

консультант — Thu, 28 Nov 2013 15:37:43 GMT

В роки німецької окупації на території Львівщини нацисти утворили розгалужену систему місць примусового утримання (ґетто, табори примусової праці, тюрми, табори для військовополонених), що стала складовою гітлерівської «машини смерті» на території дистрикту «Галичина» та Генерального губернаторства. Влада Третього Рейху всіляко переслідувала та тероризувала місцеве населення.

Першою соціальною групою, що стала об’єктом терору й геноциду з боку фашистської Німеччини була чисельна єврейська громада Галичини. Вона була майже цілковито знищена внаслідок політики Голокосту у роки Другої світової війни.

Наприкінці 1942 року в Раві-Руській німці облаштували гетто. Гетто було сконцентроване на трьох вулицях в бідній частині міста праворуч від базарної площі до будівлі пошти. У вересні 1942 року євреї з довколишніх міст і сіл, таких як Любича Крулевська, Угнів, Потелич, Магерів і Немирів були також заслані в Равське гетто. У кінці вересня 1942 року в гетто було близько 15 тисяч чоловік разом з великим числом «стрибунів».

Життєві умови були жахливі. Гетто було оточене колючим дротом. По 20-30 чоловік жили разом в одній кімнаті. Було тільки два колодязі на все населення, електрики не було. Через короткий час почалася епідемія тифу, через яку німці організували наступну «акцію», що називалася «акція проти хворих людей». Есесівець Гржимек, який раніше був есесівським офіцером в Янівському таборі у Львові, організував цю «акцію». Він наказав Юденрату організувати великий загін єврейської поліції. Незадовго перед початком «акції» у Раві було 50 єврейських поліцейських. 7 грудня 1942 есесівці, українські і єврейські поліцаї почали прочісувати в гетто кожен будинок. Багато хто намагався заховати хворих членів сім’ї, в кожному будинку були влаштовані спеціальні бункера. У багатьох випадках люди пасивно очікували своєї долі. Німці і українці розстрілювали багатьох євреїв на місці – у будинках і навіть в ліжках. Протягом чотирьох днів «акції» євреїв збирали в будинку синагоги й ще в кількох дерев’яних сараях. Всі вони були відправлені на залізничну станцію і звідти відправлені в Белжець. На площі між синагогою і Біс Мідраш (Beth Midrash – на івриті «будинок знань», де вивчають Тору, Талмуд та інші релігійні книги) п’яні німецькі й українські поліцейські застрелили багато людей. Приблизно від 6000 до 7000 євреїв було депортовано в табір смерті. Невідомо, скільки євреїв було вбито в самому гетто. Грудневі депортації з Рави ймовірно були останніми транспортами, спрямованими в Белжець.

Під час «акції» есесівці та члени кримінальної поліції з Рави-Руської організували відбір. Молоді чоловіки і жінки, які були здатні працювати, були відібрані і направлені в невеликі робочі табори, розташовані навколо міста в села Кам’янка Волоська та Рата. Значна група людей, яких відібрали у грудні 1942 року, була відправлені в Янівський табір у Львові. Також численна група євреїв була залишена в Раві-Руській для роботи з очищення порожніх єврейських будинків у гетто. Серед них була обрана група поменше, що отримала назву «Бригада Смерті». У їх обов’язки входило збирати трупи вбитих під час «акції». Тіла вбитих були поховані в братських могилах на єврейському кладовищі. Коли вони закінчили свою «роботу», Гржимек зібрав їх усіх в одному будинку в гетто, підпалив будинок і спалив їх всіх живцем.

На початку березня 1943 року в гетто офіційно залишалося 100 євреїв, але ще були люди, які ховалися в тайниках, обладнаних в багатьох будинках. Передбачалося що загальна кількість євреїв, що залишалися в гетто, була від 350 до 400 осіб. Хауптштурмфюрер СС Прессман, який, за свідченнями тих, хто вижив, був більш «людським», замінив Гржимек. Прессман жив у будинку, який знаходився в районі гетто і жодного разу персонально не вбив єврея. Але, під час його служби в Раві-Руській кримінальна поліція організувала полювання на «нелегальних» євреїв.

Тоді і була організована підпільна група в гетто. Єврейські партизани з командиром Ауербухом встановили контакт з радянськими партизанами біля Рави-Руської і купили зброю у селян. Єврейські партизани приготувалися битися у разі фінальної ліквідації гетто. Але цей акт опору так і не відбувся, тому що деякі члени групи вирішили втекти з гетто. Коли вони опинилися на католицькому цвинтарі, селянин доніс на них. Німці там їх і вбили. Перед смертю один із євреїв розповів про організацію. Німецька поліція заарештувала і стратила командира єврейських партизанів.

Фінальна ліквідація гетто відбулася 8 червня 1943 року. Перед «акцією» німці пішли на ще одну хитрість. Вони наказали зібрати «контрибуцію» в сумі 100 тисяч злотих, як запоруку того, що мешканці гетто залишаться в живих. Вони заявляли, що всі євреї з Рави-Руської будуть заслані в робочі табори в Потелич і Рату, включаючи «легальних і нелегальних» євреїв. Люди повірили і сплатили «контрибуцію». Коли гроші були вже зібрані, всіх жителів гетто зібрали разом. На наступний день їх всіх стратили. Тільки кілька євреїв з Рави-Руської вижили – ті, які скоїли втечу з гетто до «акцій». Місцеві поляки в Раві-Руській сховали деяких з них. Василь Чмелевський, який врятував дві єврейські родини з 9 осіб, організував найбільший притулок у Раві-Руській.

Із відступом німецьких військ на захід територія гетто в Раві-Руській була повністю зруйнована. В 60-х роках ХХ століття військова техніка радянської армії зруйнувала залишки єврейської синагоги, яка розміщувалася в центрі гетто. На цьому місці тепер збудовано 5-ти поверховий житловий будинок і ряд індивідуальних будинків і ніщо не нагадує про жахіття, які творилися тут.

Останнє фото: сучасний вигляд території равського гетто

Рава-Руська - місто, яке стало місцем винищення 20 тисяч євреїв. Частина І - Перші "акції".

консультант — Thu, 28 Nov 2013 15:30:30 GMT

В період з 1939 року до 1941 року місто Рава-Руська було першим з більших містечок, куди стікалися єврейські і неєврейських біженці з частин Польщі, які були окуповані німцями. Тоді кордон між Німецькою та Радянською зонами окупації проходив через Белжець. Єврейське населення Рави значно збільшилася в цей період, але зараз важко встановити точну кількість до червня 1941 року. До речі у 1939 році у місті Рава-Руська проживали 9190 євреїв, що становило 52,5% усіх мешканців міста.

Незадовго після того як німецькі війська перетнули радянський кордон місто Рава-Руська увійшло до складу Дистрикту Галичина. На початку німецької окупації в місті не було спеціальних антиєврейських погромів. У деяких містах Львівської області, таких як Немирів, Магерів, Сокаль і Куликів німецькі солдати організовували антиєврейські погроми і заворушення. Однак таких погромів у Раві-Руській на початку німецької окупації не було. Згідно з антиєврейськими указами, євреї повинні були на лівій руці носити нарукавні пов’язки з Зіркою Давида, а також працювати на примусових роботах. Євреям було заборонено ходити по тротуарах, піднімати голову вверх, коли в небі пролітав літак. За невиконання цих вимог німці розстрілювали євреїв на місці.

На території міста Рава-Руська окупаційна німецька влада задіяла усі випробувані у Польщі інструменти винищення мирного єврейського населення у гетто, полонених вояків Червоної Армії у концентраційному таборі «Шталаг 325».

У середині липня 1941 року в Раві-Руській була створена єврейська рад «Юденрат» на чолі з головою Вестенбергом. У серпні місяці німці зажадали від рава-руських євреїв грошові контрибуції. Адвокат доктор Юзеф Мендель чинив опір цьому наказу і відмовився дати німцям людей для примусових робіт, а також запитані гроші.

З Сокаля приїхала у Рава-Руську приїхала група німецької поліції і заарештували 15 членів єврейської інтелігенції разом з доктором Менделем. Він був вивезений з міста вночі, так як німці боялися, що населення могло опиратися таким діям. Заручником. До Рави-Руської він вже не повернувся. Доктор Мендель помер у в’язниці від тифу (можливо) у грудні 1941 року.

Перша «акція» у Раві-Руській була організована в кінці березня 1942 року. Солдати СД приїхали з Сокаля і за допомогою українських поліцаїв заарештували близько 1000 євреїв за спеціальним списком. Євреїв зібрали на площі перед управлінням кримінальної поліції в центрі міста. Все було зроблено без жорстокостей. Заарештовані люди, в основному літні чоловіки і жінки, не знали, чому їх зібрали разом і що їх очікувало в майбутньому. У той же день заарештованих повели до залізничної станції і завантажили в поїзди; по 100 євреїв в кожному товарному вагоні. Всіх їх депортували в Белжець. З початку 1942 року євреї Рави чули чутки про будівельні роботи в Белжеці. Вони знали, що німці будують якийсь табір, але ніхто не знав про його призначення. У перші дні після депортації рава-руські євреї не знали про долю депортованих. Лише після того як 80-річна жінка, яка ховалася в туалеті на території табору і повернулася до міста, вони дізналися з її розповіді про долю всього транспорту і про те, що табір смерті для євреїв був у Белжеці.

Наступна «акція» мала місце 27 липня 1942 року. Сокальська служба СД приїхала в місто, євреї були в паніці. Багато хто намагався сховатися. Вперше єврейська поліція брала участь в «акції». Групи були організовані таким чином, що в кожній була людина з СД, український і єврейський поліцейські, які контролювали по одній вулиці. Людей брали з їхніх будинків і схованок. Цього разу не було спеціального відбору. Близько 2000 осіб було заарештовано і, на відміну від першої «акції», євреїв били на збірному пункті, а також по дорозі до залізничної станції. Крики і зойки були чутні по всьому місту. Транспорт був відправлений до табору смерті у Белжець.

До цього часу євреї знали все про табір. Вони знали про газові камери і про те, що вже тисячі євреїв були там вбиті. «Усі знали, але ніхто про це не говорив. Ми знали, що ніхто звідти не повернувся», писав Вольф Самбол, один з тих, що вижили з Рави-Руської.

Влітку і восени 1942 року Рава-Руська була основним залізничним центром (вузловою станцією), через який йшли поїзди на Белжець. Кожен день євреї працювали на залізничній станції і бачили транспорти з євреями, депортованими з інших місць. Вони чули крики людей, які благали про воду. У багатьох випадках транспорти зупинялися на станції в Раві і незважаючи на те, що місцеві євреї знали, що чекає депортованих, вони не хотіли говорити їм правду. У багатьох поїздах депортовані вже знали про Белжець та стрибали з поїздів. Німецька і українська охорона вбивала більшість з них, але загалом близько 10% «стрибунів» залишалися в живих і потрапили до Рави-Руської. Свідок Самбол писав: «Цих новоприбулих з поїздів ми називали «стрибунами». Кожен день рава-руські євреї збирали тіла вбитих «стрибунів». Ці тіла на кінських запряжках відвозилися на єврейське кладовище. Тут вони були поховані у братських могилах. Німецька влада не знала про «стрибунів» в нашому місті. Єврейські жителі ховали їх в підвалах. Ми приблизно припускали, що близько 2000 «стрибунів» перебувало в Раві-Руській.

Існування єврейської громади в Раві-Руській

консультант — Tue, 26 Nov 2013 11:02:09 GMT

Історія існування в Раві-Руській єврейської громади потребує окремого дослідження. Відомості про равську єврейську громаду можна почерпнути з Незалежного культурологічного часопису «Ї», зокрема із перекладу «Рава-Руської книги пам’яті». А також чимало цікавих фактів про життя євреїв розповів Яков-Баумволь-Йовель «Історія євреїв в Раві-Руській».

Чи не одразу після заснування Рави-Руської у містечко для його розвитку були запрошені євреї. Перші євреї, які прибули в місто отримали право займатися торгівлею, а також ексклюзивне право займатися різними професіями. Їм було дозволено купувати та продавати різні продукти в роздріб, але виключно у своїх будинках. Їх не було допущено до торгівлі на ринку. Вони отримали дозвіл торгувати кожен день тижня, за винятком свята Великодня і християнського Святвечора. Під час святкування Різдвяних свят – тільки після закінчення молитви в церквах. Євреям також було видано ліцензії на створення майстерень і пивоварень для пива, медовухи і бренді. Євреї-ремісники повинні були конкурувати з християнськими майстрами, тому що тоді дрібна промисловість була в руках християн. Неодноразово християни приходили на єврейські вулиці і нагадували, що місцева влада обмежила діяльність євреїв.

Євреї були шевцями, кравцями, ювелірами, м’ясниками, кожум’яками, штукатурами, музикантами, смолярами і пекарями. У 1629-1643 рр. євреї володіли у місті 25 будинками. І як завжди, головні заняття євреїв – торгівля, корчмарство ремесло (кушнірство, капелюшництво, теслярство).

У другій половині ХІХ ст. равські євреї володіли більшою частиною будинків у місті. На початку ХХ століття у Раві-Руській був єврей адвокат і єврей лікар. У 1910 р. відкрилося відділення Єврейського банку, яке вже у 1913 р. обслуговувало 269 купців, 127 ремісників, 6 євреїв-селян, 8 представників вільних професій та 36 інших.

Протягом багатьох років єврейське населення зростало і в місті було збудовано багато синагог. Єврейська громада поширилася у всі райони міста і перші єврейські громадські будівлі були збудовані на схід від міста – молитовні будинки, лазні, кладовища.

Тертя між євреями і християнами змусили уряд обмежити права євреїв, тому їм було заборонено торгувати землею і в цілому права торгівлі стали обмежені. З погіршенням політичної ситуації в країні євреї отримали додаткові обмеження. Положення євреїв значно погіршилося.

Анексія Галичини до Габсбурзької монархії принесла багато змін в життя євреїв. Австрійська адміністрація хотіла змінити євреїв і адаптувати їх до нових порядків. Однак нові порядки внесли тільки хаос. Австрійський уряд поступово зрозумів, що вони не можуть внести зміни в життя євреїв через закони і правила. Злидні змушували багатьох емігрувати. У 1910 р. гебреї-емігранти з Рави-Руської створили у Нью-Йорку свою організацію «Merchaot Hevrat Bnai Levi Yitzhak – Anshei Rava Ruska».

У XVIII ст. єврейська громада Рави-Руської булла прикагалком жовківського кагалу. Звідти прибув і перший відомий рабин Рави-Руської. Ним був раббі Нафталі Герц, син Моше з Бродів. Він жив у Раві-Руській з 1735 по 1742 роки, а потім поїхав до Жовкви. Його змінив раббі Єхіель Мордехай Альтшулєр. Разом зі своїм батьком, Давидом, який мешкав у Празі, він написав популярні коментарі до Тори та «Книги пророків»: «Мецудат Давид» і «Мецудат Ціон». Наступним рабином Рави-Руської у 1785-1790 роках був раббі Їцхак Шимон бен Моше. Першим рабином незалежної равської громади у 1790-1810 роках став раббі Менахем Мендель. Його змінив раббі Натан Дов Галеві Штерн.

Більшість Равського кагалу, починаючи з початку ХІХ століття, були хасидами. Коли поруч, у Белзі постав хасидський двір та хасидська династія Рокахів, більшість равських євреїв стали його послідовниками.

Були у Раві і послідовники єврейського просвітництва. Одним зі знаних місцевих маскілів був Їцхак Гертер, знаний у часи Гаскали письменник. У Раві-Руській він працював як лікар під час холери у 1831 році, врятувавши не одне життя. У місті мешкав і раббі Авраам Ґольдберґ, сподвижник відомого маскіла раббі Нахмана Крохмала. Їхнє ставлення до хасидизму було вкрай негативним. У 1848 році Авраам Ґольдберґ опублікував у Львові брошуру «Масар Цафон Ім Маасе Роках», яка була свого роду сатирою на Белзьку хасидську династію. Але ніхто не продовжив його старань і белзький хасидизм опанував Равою.

У Раві-Руській було багато синаґоґ чи клойців. Вони отримували назви відповідно до місця розташування. Однією з найбільш знаних була «Синаґоґа на Пісках». У 1880 році у Раві-руській з 6468 мешканців 3878 були євреями.

У 1892 році за допомоги відомого гебрейського фабриканта та філантропа европейської слави барона Моріца фон Гірша у місті було відкрита гебрейська школа. Барон підтримував гебрейські школи по всій імперії. Тільки з нагоди 50-ї річниці правління цісаря Франца Йосифа І він дав 500 000 ринських на гебрейські школи у Галичині та Буковині. У рава-руській школі у 1898 році вже вчилося 200 учнів. У 1900 році школа отримала державну акредитацію, а у 1902 році – новий великий будинок, який простояв до Першої Світової війни.

У 1908 році у місті з’явилося відділення Єврейської соціалістичної партії. Згодом, у 1910 році – перша сіоністська організація «Гатіква». Однак ортодоксальне керівництво кагалу їх переслідувало і навіть доносило на них місцевій владі.

Як і всі містечка Галичини, Рава-Руська часто горіла. Велика пожежа 1884 р. спалила 234 єврейські будинки з 243.

Наприкінці 1918 році Рава-Руська ненадовго опинилася у складі ЗУНР. Невдовзі почався наступ польського війська під командуванням генерала Юзефа Галлера, і у місті знову поточилися бої.

Усупереч усьому, у 1921 році у Раві-Руській було 80 корчмарів, 400 малих підприємців, 300 продавців збіжжя, 300 оптових торгівців, 100 дрібних торгівців, 400 ремісників, 55 носіїв та візників.

У 1923 році місто знову горіло і 278 євреїв втратили дах над головою. Те саме повторилося 1932 році, тоді постраждало 62 єврейські родини.

Після війни дещо змінилися політичні симпатії єврейських мешканців Рави-Руської. Якщо до війни домінував белзький хасидизм, то по війні все більше ставало соціалістів, сіоністів та прихильників партії Аґудат Ізраель. Найпотужнішу підтримку отримали сіоністи. У Раві їхнім лідером був уродженець Львова др. Йосеф Мендель. Він був одним з ініціаторів створення у Раві-Руській Єврейського кооперативного банку, який мав оборотний капітал 2,5 млн. злотих та обслуговував місцевих євреїв. У 1924 році з’являються відділення Гітахадуту та Мізрахі. Сіоністи створили відділення своєї партії га-Шомер наприкінці війни. Га-Ноар Ціоні Ахва з’явилася у 1925 році, потім Бетар та Аківа у 1930 році. Ґордонія, що зародилася у 1925 році і була найпотужнішою молодіжною організацією. Га-Шомер га-Ца’ір запрацювала у 1937 році. А на початку 1930-х для навчання фермерів запрацювала га-Ноар га-Ціоні. Усі вони протистояли белзьким хасидам. З 12 членів ради кагалу після 1928 року вже 7 було сіоністами. А головою аж до Другої Світової війни став лідер сіоністів Йосеф Мендель.

Існування єврейської громади у місті Рава-Руська завершилося її винищенням у період Другої Світової війни.

Рава-Руська: сторінка пам"яті

консультант — Thu, 21 Nov 2013 12:21:52 GMT

ХХІ століття стало епохою дослідження та вшанування втраченої пам’яті про трагічні події часів Другої світової війни на території України. Звірства, які чинилися німецькими окупантами з першого дня приходу на Західноукраїнські землі, з часом відходять у вічність разом з їх очевидцями, стираються з пам’яті людей, що приживають на території тих населених пунктів, тих українських та польських сіл і міст, в яких німецькі окупанти створювали «фабрики смерті», місця масового знищення радянського та єврейського населення. Знищення цинічного та спланованого, наче за розписаним сценарієм, в якому головну роль грали засліплені своєю воєнною величчю ти силою німецькі вояки, такі ж люди як ми. Однак ні, це, мабуть, були вже не люди, бо дії, що вони чинили, були нелюдськими.

Саме таким місцем масового винищення єврейського населення було у 1941-1944 роках містечко Рава-Руська, містечко на кордоні між Радянським Союзом та Польщею. Тоді, у 1941 році, 27 червня розпочалася трагічна сторінка в історії розвитку міста. Прихід німецьких солдатів в Раву-Руську приніс смерть близько 18 тисячам мирного населення та стільки ж загинуло військових. А ще Рава-Руська стала місцем відправки 6 тисяч євреїв на «фабрику смерті» у Белжець.

Сьогодні у місті Рава-Руська про злодіяння німецьких фашистів нагадують військове кладовище у Вовковицькому лісі, де поховані вояки Червоної Армії, які загинули у концентраційному таборі «Шталаг 325» в період з червня 1941 до квітня 1942 років та меморіальний комплекс французьким військовополоненим, які загинули у цьому ж дисциплінарному таборі у період з квітня 1942 до червня 1944 року.

Однак досі не піднімалася тема вшанування пам’яті мирного єврейського населення, які було знищене у місті Рава-Руська та вивезене у табори у Львів та Белжець. У 2011 році розпочалася активна робота по пошуку та дослідженню місць масового вбивства та захоронення євреїв на території міста Рава-Руська. Зокрема до Рава-Руської міської ради звернулися представники Берлінського офісу Американського єврейського комітету з клопотанням про дозвіл на проведення пошуку місць масового захоронення єврейського населення. На протязі 2012 року такі дослідження було проведені і в результаті цього було встановлено, що на території єврейського цвинтаря поблизу села Рата наявне масове захоронення євреїв в кількості близько 20 тисяч осіб.

Цей єврейський цвинтар являв собою дещо зарослу деревами пустку, на якій знаходилися сконцентровані в одному місці надгробні плити (мацеви). Ці надгробні плити були зібрані з цвинтарі та привезені з іншого цвинтаря у центрі міста поблизу адміністративного будинку Рава-Руської міської ради. Частина мацев та каменів була завезена туди з міста після реконструкції міських доріг. Відомо, що при вторгненні в місто Рава-Руська, німецькі вояки заставили євреїв зруйнувати цвинтар та замостити надгробними плитами дороги для військової техніки.

За результатами цього дослідження було прийнято рішення облаштувати на цьому місці меморіальний комплекс. У першій половині 2013 року за кошти Берлінського офісу Американського єврейського комітету було виготовлено землевпорядну документацію на землю під будівництво комплексу та розпочато роботи по його облаштуванню.

В результаті будівництва меморіальний комплекс матиме форму прямокутника розділеного на дві частини. Від дороги буде замощена бруківкою площа. По середині площі проглядатиметься зірка Давида. Від вхідної альтанки вестиме доріжка до стіни, збудованої із мацев, як тут знаходилися. Стіна матиме форму півмісяця, розділену навпіл. Вся територія комплексу буде обсаджена ялинками.

Таким чином буде реалізовано перший крок у напрямку вшанування пам’яті євреїв, які трагічно загинули у місті Рава-Руська в часи Другої світової війни. Досі залишається не вирішеним питання ознакування місця розташування єврейського гетто та зруйнованого єврейського цвинтаря.

Однак найголовнішим завданням сьогодні є довести до людей цю трагічну сторінку в існуванні міста Рава-Руська. Адже все матеріальне можна легко зруйнувати, а пам’ять на стерти, вона житиме вічно.

Рава-Руська: втрачене і збережене...

консультант — Fri, 15 Nov 2013 19:42:17 GMT

Рава-Руська – одне із давніх міст України. Рава-Руська – є одним із тих міст України, в яких збереглися до наших днів велика кількість пам’яток архітектури. Серед таких є 3 пам’ятки національного значення та 22 пам’ятки архітектури місцевого значення, серед яких переважають індивідуальні садиби.
На рівні з іншими європейськими містами, які розвивалися за рахунок торгівлі, Рава-Руська розвивалася навколо центральної частини міста – ринкової площі. Першим свідченням факту існування колись при ринкової забудови є карта Ф. фон Міга (1782 рік). Пізніше розвиток міста Рава-Руська, зокрема характер житлової забудови спостерігаємо на картах виданих у 1855, 1884, 1905, 1916, 1937, 1974 роках.

В контексті дослідження тематики існування у місті Рава-Руська єврейської громади варто дослідити карту, опубліковану у книзі «Рава-Руська книга пам’яті». Книга опублікована у 1973 році у Тель-Авіві. Зокрема, цілком очевидно, що цю карту нарисовано вручну без збереження масштабу. На карті чітко зображено стару ринкову площу, на якій зображено міську ратушу, яка простояла тут до 1945 року. Серед пам’яток архітектури, які зображені на карті та збереглися до наших днів є релігійні об’єкти – церква св.вмч.Юрія (1846р.), костел св.Йосифа (1775р.), костел св.Михайла з монастирем реформатів (1725р.). Сьогодні ці пам’ятки мають національне значення.
Також тут зображено навчальні корпуси Рава-Руської загальноосвітньої школи №1 (тоді польська гімназія), Рава-Руської школи-гімназії (тоді школа Сестер Домініканок). Серед адміністративних будівель наявні зображення повітового суду та будинку польського спортивного клубу «Сокіл», будівля магістрату та пожежна вежа з годинником, залізничний вокзал.
Карта нам вказує місця розміщення двох єврейських цвинтарів: один в новому кварталі в центрі міста, другий на західній околиці міста поблизу ріки Рата. Однак чітке місце розташування цих цвинтарів вказують зокрема польські карти видані у 1916 та 1935 роках. На карті відсутня вулиця Ярослава Мудрого (тоді вул. Нарутовича).
Дана карта цікава ще й тим, що вказує на розташування єврейських житлових будинків та синагоги. На даний час окремі будинки збереглися. В зв’язку з тим, що навколо синагоги в центрі міста з вересня 1942 до червня 1943 років було збудоване єврейське гетто, яке в період ліквідації було практично зруйноване, синагога також втрачена для теперішніх поколінь. У 1960-х роках радянська влада за допомогою важкої військової техніки зруйнувала залишки синагоги. На цьому місці тепер збудовано 5-ти поверховий будинок та облаштовано прибудинкову територію.
За всю 550-ти річну історію свого існування Рава-Руська зазнача чимало руйнувань внаслідок спустошливих набігів татарів, великих пожеж та бомбардувань в часи двох світових воєн. За цей період було втрачено чимало визначних будівель, зокрема була спалена та зруйнована міська ратуша та усі синагоги. Однак збереглися 26 пам’яток архітектури; деякі з них потребують негайного втручання з метою їх відновлення та збереження.

2013 рік - рік активної роботи по збереженню пам"яті про євреїв у місті Рава-Руська

консультант — Wed, 13 Nov 2013 15:56:45 GMT

Дослідження тематики існування єврейської громади у місті Рава-Руська, звичайно розпочалося не у 2013 році, а дещо раніше. Оприлюднені у мережі інтернет спогади дослідників єврейської культури про їх відвідини цього міста наштовхують на думку, що про життя євреїв у Раві-Руській пам"ятають. Але останні декілька років, мається на увазі до 2012-2013 років, доводять протилежне. Зокрема молоде покоління равчан не знає нічого про це. А старші воліють не згадувати ті важкі та страшні часи.

2012 рік став початком у дослідженні проживання та зникнення єврейської громади у місті Рава-Руська. Громади, яка у рази перевищувала по чисельності українське, польське та німецьке населення цього міста. Зокрема у 2012 році було активізовано роботу по пошуку масових єврейських захоронень на території міста Рава-Руська, розпочату клопітку роботу по виготовлення проектної документації на облаштування тут меморіального комплексу.

Весною 2013 року виготовлення документації на землю завершено. Отже прийшов час втілити в життя проект по будівництву цього меморіального комплексу. Однак це лише перший крок до вшанування пам"яті про євреїв, які загинули в Раві-Руській в трагічні часи Другої Світової війни. Адже у центрі міста поблизу адмінбудинку Рава-Руської міської ради колись (з 1905 до 1941 років) було єврейське кладовище, зруйноване німецькими вояками. Сьогодні тут парк. Тож необхідно і тут розмістити хоча б пам"ятну дошку про це місце.

Іншим дуже важливим фактом у житті євреїв у місті Рава-Руська було існування тут гетто для 15000 осіб єврейської національності. Протягом 4-х років їх вбивали, вивозили у концтабори до Львова та Белжеця. На цьому місці немає і сліду тих злодіянь фашистських вояків. Стоїть гарний 5-ти поверховий будинок. Тож і тут необхідно створити меморіальний куток.

Місто Рава-Руська як об"єкт дослідження тематики розвитку та зникнення єврейської громади

консультант — Tue, 12 Nov 2013 17:18:32 GMT

Рава-Руська - одне з давніх міст України, які у своєму розвитку зазнали чимало руйнувань та відбудов, занепадів та розквіту.

Перша згадка про місто Рава-Руська відноситься до подій XV століття. Тоді, у 1455 році, на терени Равщини прибув мазовецький (польський) князь Владислав і дав назву поселенню на річці Рата - Рава з добавкою слова "Руська". В той час у його володінні вже було місто на мазовецьких землях із назвою Рава-Мазовецька.

З того часу Рава-Руська розвивалося як дрібне містечко. Мешканці міста займалися переважно землеробством та тваринництвом. У місті також працювали дрібні ремісники. Зокрема для покращення розвитку у місті дрібного підприємництва та торгівлі король Казимир Ягеллончик у 1462 році надав місту Хелмінське право.

В той час поблизу міста активно розвивалися інші міста, зокрема Потелич, який знаходився на головному торгівельному шляху між Львовом та Любліном. Це не дає місту Рава-Руська розвиватися у сфері торгівлі та промисловості.

Вважається, що саме у XV-XVІ століттях у місто прибувають перші євреї. Основним покликанням єврейської громади у місті Рава-Руська є розвиток торгівлі.

У XVІІ столітті місто отримало значний поштовх у своєму розвитку. Це пов"язано із перенесення головного торгівельного шляху через Раву-Руську. В цей час в місті було 30 ремісників і 11 спеціальностей з обробки дерева, металу, були кушніри, керамісти, будівельники. У розвитку ремесла і торгівлі були зацікавлені не тільки місцева шляхта та владна верхівка, але й сам король. У 1554, 1555 та 1576 роках равські міщани отримали від королів Сигізмунда-Августа і Стефана Баторія привілеї на право самостійної торгівлі, а в 1622 році король Сигізмунд ІІІ надав Раві-Руській магдебурзьке право.

Рава-Руська у XVІІ столітті розвивалася переважно за рахунок ярмарок. Ринкова площа, на якій відбувалися суботні ярмарки, мала квадратну форму із двоповерховою забудовою по периметру та міською ратушею по середині. Будинки належали переважно представникам єврейської громади. На першому поверсі будинків євреї мали продуктові та промислові магазини.

ХVІІІ століття принесло місту бурхливий розвиток, пов"язаний із прокладенням через місто залізничних шляхів та будівництво залізничної станції. З 1887 року, коли було відкрито залізничні вітки, які сполучали місто із містами Сокаль, Львів, Ярослав та Белжець.

У 1880 році у Раві-Руській з 6468 мешканців 3878 були євреями. Попри те, що єврейська громада була більшістю у місті, вона ніколи так і не змогла обрати міського голову єврея. Це відрізняло Раву-Руську від інших штетлів Галичини.

У 1892 році за допомоги відомого єврейського фабриканта та філантропа европейської слави барона Моріца фон Гірша у місті було відкрита єврейська школа. У рава-руській школі у 1898 році вже вчилося 200 учнів. У 1900 році школа отримала державну акредитацію, а у 1902 році – новий великий будинок, який простояв до Першої Світової війни.

Розвиток єврейської громади продовжувався і у першій половині ХХ століття. У 1931 році з 11146 мешканців Рави-Руської 5688 були євреями. Більшість євреїв жили на базарній площі.

Початок Другої Світової війни приніс євреям Рави-Руської тотальне переслідування і знищення. Незадовго після того як німецькі війська увійшли в місто Рава-Руська увійшла до складу Дистрикту Галичина, який був частиною генерал-губернаторства. На початку німецької окупації в місті не було спеціальних антиєврейських погромів. Однак у прилеглих менших містах, як Немирів, Магерів, Сокаль і Куликів німецькі солдати організовували антиєврейські погроми і заворушення. Згідно з антиєврейськими указами, євреї повинні були носити нарукавні пов’язки з Зіркою Давида, а також працювати на примусових роботах.

Влітку 1942 року в Раві-Руській було створено закрите єврейське гетто, де постійно утримувалися близько 2000 євреїв. Спогади очевидців свідчать про те, що пристворенні гетто туди було заселено близько 15000 євреїв. Німецька влада регулярно проводила т.з. "акції", коли вивозили частину євреїв у інші гетто, зокрема у Львів, або направляли у концтабір у Белжеці.

Фінальна ліквідація гетто відбулася 8 червня 1943 року. Територія гетто в Раві була повністю знищена. В 60-х роках ХХ століття військова техніка радянської армії зруйнувала залишки єврейської синагоги, яка розміщувалася в центрі гетто. На цьому місці тепер збудовано 5-ти поверховий житловий будинок і ніщо не нагадує про жахіття, які творилися тут.

До 2013 року в Раві-Руській про існування колись єврейської громади нагадували хіба що житлові будинки, збудовані у типовому для євреїв стилі та залишки єврейського цвинтаря на околиці міста.

2013 рік став новим етапом у дослідженні існування єврейської громади у місті Рава-Руська. Розпочато будівництво та облаштування меморіалу пам"яті загиблих в часи Другої світової війни євреїв, створення інформаційного центру, видавництво друкованої літератури тощо.