Рава-Руська - місто, яке стало місцем винищення 20 тисяч євреїв. Частина ІІ - Гетто. - 28 Листопада 2013

В роки німецької окупації на території Львівщини нацисти утворили розгалужену систему місць примусового утримання (ґетто, табори примусової праці, тюрми, табори для військовополонених), що стала складовою гітлерівської «машини смерті» на території дистрикту «Галичина» та Генерального губернаторства. Влада Третього Рейху всіляко переслідувала та тероризувала місцеве населення.

Першою соціальною групою, що стала об’єктом терору й геноциду з боку фашистської Німеччини була чисельна єврейська громада Галичини. Вона була майже цілковито знищена внаслідок політики Голокосту у роки Другої світової війни.

Наприкінці 1942 року в Раві-Руській німці облаштували гетто. Гетто було сконцентроване на трьох вулицях в бідній частині міста праворуч від базарної площі до будівлі пошти. У вересні 1942 року євреї з довколишніх міст і сіл, таких як Любича Крулевська, Угнів, Потелич, Магерів і Немирів були також заслані в Равське гетто. У кінці вересня 1942 року в гетто було близько 15 тисяч чоловік разом з великим числом «стрибунів».

Життєві умови були жахливі. Гетто було оточене колючим дротом. По 20-30 чоловік жили разом в одній кімнаті. Було тільки два колодязі на все населення, електрики не було. Через короткий час почалася епідемія тифу, через яку німці організували наступну «акцію», що називалася «акція проти хворих людей». Есесівець Гржимек, який раніше був есесівським офіцером в Янівському таборі у Львові, організував цю «акцію». Він наказав Юденрату організувати великий загін єврейської поліції. Незадовго перед початком «акції» у Раві було 50 єврейських поліцейських. 7 грудня 1942 есесівці, українські і єврейські поліцаї почали прочісувати в гетто кожен будинок. Багато хто намагався заховати хворих членів сім’ї, в кожному будинку були влаштовані спеціальні бункера. У багатьох випадках люди пасивно очікували своєї долі. Німці і українці розстрілювали багатьох євреїв на місці – у будинках і навіть в ліжках. Протягом чотирьох днів «акції» євреїв збирали в будинку синагоги й ще в кількох дерев’яних сараях. Всі вони були відправлені на залізничну станцію і звідти відправлені в Белжець. На площі між синагогою і Біс Мідраш (Beth Midrash – на івриті «будинок знань», де вивчають Тору, Талмуд та інші релігійні книги) п’яні німецькі й українські поліцейські застрелили багато людей. Приблизно від 6000 до 7000 євреїв було депортовано в табір смерті. Невідомо, скільки євреїв було вбито в самому гетто. Грудневі депортації з Рави ймовірно були останніми транспортами, спрямованими в Белжець.

Під час «акції» есесівці та члени кримінальної поліції з Рави-Руської організували відбір. Молоді чоловіки і жінки, які були здатні працювати, були відібрані і направлені в невеликі робочі табори, розташовані навколо міста в села Кам’янка Волоська та Рата. Значна група людей, яких відібрали у грудні 1942 року, була відправлені в Янівський табір у Львові. Також численна група євреїв була залишена в Раві-Руській для роботи з очищення порожніх єврейських будинків у гетто. Серед них була обрана група поменше, що отримала назву «Бригада Смерті». У їх обов’язки входило збирати трупи вбитих під час «акції». Тіла вбитих були поховані в братських могилах на єврейському кладовищі. Коли вони закінчили свою «роботу», Гржимек зібрав їх усіх в одному будинку в гетто, підпалив будинок і спалив їх всіх живцем.

На початку березня 1943 року в гетто офіційно залишалося 100 євреїв, але ще були люди, які ховалися в тайниках, обладнаних в багатьох будинках. Передбачалося що загальна кількість євреїв, що залишалися в гетто, була від 350 до 400 осіб. Хауптштурмфюрер СС Прессман, який, за свідченнями тих, хто вижив, був більш «людським», замінив Гржимек. Прессман жив у будинку, який знаходився в районі гетто і жодного разу персонально не вбив єврея. Але, під час його служби в Раві-Руській кримінальна поліція організувала полювання на «нелегальних» євреїв.

Тоді і була організована підпільна група в гетто. Єврейські партизани з командиром Ауербухом встановили контакт з радянськими партизанами біля Рави-Руської і купили зброю у селян. Єврейські партизани приготувалися битися у разі фінальної ліквідації гетто. Але цей акт опору так і не відбувся, тому що деякі члени групи вирішили втекти з гетто. Коли вони опинилися на католицькому цвинтарі, селянин доніс на них. Німці там їх і вбили. Перед смертю один із євреїв розповів про організацію. Німецька поліція заарештувала і стратила командира єврейських партизанів.

Фінальна ліквідація гетто відбулася 8 червня 1943 року. Перед «акцією» німці пішли на ще одну хитрість. Вони наказали зібрати «контрибуцію» в сумі 100 тисяч злотих, як запоруку того, що мешканці гетто залишаться в живих. Вони заявляли, що всі євреї з Рави-Руської будуть заслані в робочі табори в Потелич і Рату, включаючи «легальних і нелегальних» євреїв. Люди повірили і сплатили «контрибуцію». Коли гроші були вже зібрані, всіх жителів гетто зібрали разом. На наступний день їх всіх стратили. Тільки кілька євреїв з Рави-Руської вижили – ті, які скоїли втечу з гетто до «акцій». Місцеві поляки в Раві-Руській сховали деяких з них. Василь Чмелевський, який врятував дві єврейські родини з 9 осіб, організував найбільший притулок у Раві-Руській.

Із відступом німецьких військ на захід територія гетто в Раві-Руській була повністю зруйнована. В 60-х роках ХХ століття військова техніка радянської армії зруйнувала залишки єврейської синагоги, яка розміщувалася в центрі гетто. На цьому місці тепер збудовано 5-ти поверховий житловий будинок і ряд індивідуальних будинків і ніщо не нагадує про жахіття, які творилися тут.

Календар

Пошук

Статистика

Форма входу

Архів записів

Друзі сайту